3200. Феєрверк є, а свята немає

  • 10 Листопада 2016, 13:49, 849
3200. Феєрверк є, а свята немає

Несподівано для всіх Гройсман з Порошенком проявили «чудеса щедрості», оголосивши народу про підготовку «феєрверку» небачених масштабів. Громадяни, оговтавшись від шоку, викликаного звісткою про майбутнє з 1 січня двократне підвищення мінімальної заробітної плати, і розуміючи, з ким мають справу, почали шукати підступ. Вважаю, не дарма, пише в своєму блозі на сайті Контракти.ua український політик і громадський діяч Андрій Сенченко.

У 2008 - 2010 роках уряд Тимошенко підвищував зарплату на 30 - 35% на рік, роблячи це поквартально, стабільно, незважаючи на звинувачення в популізмі.

З появою Януковича в кріслі президента зростання сповільнилося в середньому до 8,7% на рік, пріоритети влади змінилися: треба було будувати Межигір'я, купувати «вишки Бойка», відмивати мільярди на Євро-2012 та інше.

Яценюк взагалі заморозив на два роки мінімальну зарплату: почалася війна.

Люди без нарікань погодились з новим податком - військовим, останнє понесли з дому для добровольців і армії.

Але, як пізніше з'ясувалося, далеко не всі затягли паски.

Талановитий наступник Азарова на прізвисько «Куля в лоб» і його найближче оточення навіть в умовах війни відзначилися нестримним мародерством по відношенню до власної країни.

Дембельський акорд у вигляді одноразового підвищення «мінімалки» на 13% не допоміг Яценюку утриматися при владі.

Уряд Гройсмана-Порошенко, у всіх сенсах прийняв естафету у Яценюка, спочатку продовжив його політику і, розщедрившись в травні аж на 5%-е збільшення, несподівано вирішило з 1 січня майбутнього року відразу вдвічі підвищити мінімальну зарплату.

Мотиви влади і наслідки такого кроку на перевірку не так однозначні, як це може здатися.

По-перше, правляча група «патріотів» в особі Порошенка, Гройсмана і Яценюка, який відійшов в тінь, остаточно заплуталася в наскрізь корупційній схемі тарифів і субсидій.

Ще трохи і всі сім'ї в країні, крім мешканців Печерського Олімпу, стануть їх одержувачами.

Якщо так піде, то корупційний насос під назвою «субсидії» прямо перекачає весь бюджет, тобто наші з вами податки, монополіям, а щедра злодійська складова «економічно обґрунтованих» тарифів піде в кишені власників цих самих монополій і їх владних подільників.

Виходить цікаво, але нескладно. Більше ні на що грошей в бюджеті не вистачить. Того й гляди, замість «соціально-орієнтованої» ідеї оплати тепла в розстрочку доведеться вводити похорон по передоплаті.

І ось тут економічних «геніїв» з вінницького базару осінило: підвищуємо мінімальну зарплату вдвічі, через пару місяців знімаємо з різко «розбагатілих» громадян субсидії, змушуємо «зажерливий» після світової кризи, чотирьох років рекету Януковича і двох з половиною років війни бізнес вийти з тіні і почати платити зарплати по-білому.

На око прикинули: грошей на «феєрверк» вистачає, загроза інфляції невисока, тому що купівельна спроможність громадян фактично не виросте, весь приріст зарплати піде на оплату комуналки по зростаючим тарифам.

Що стосується пенсіонерів, то експеримент на виживання припиняти, на думку влади, рано, а з такими дрібницями, як зрівнялівка в бюджетній сфері, і зовсім не варто морочитися.

Про перспективи відновлення нормального співвідношення рівнів заробітної плати в рамках єдиної тарифної сітки, покликаної стимулювати кваліфіковану працю, красномовно говорять слова міністра фінансів Данилюка, який заявив, що при збільшенні мінімальної зарплати в два рази вчителі та лікарі «отримуватимуть трохи більше».

Іншими словами, середня зарплата по школі або лікарні на відміну від «середньої температури» стане цілком собі реальним показником, що відображає не середнє арифметичне, а практично однаковий рівень оплати праці санітарки і хірурга, шкільного сторожа і вчителя.

Тобто і без того знівечена система оплати праці в бюджетній сфері стане остаточно абсурдною.

Очевидно, що і мінімальну заробітну зарплату, і мінімальну пенсію треба підвищувати. Люди просто не можуть жити за межею біологічного виживання. Також очевидно, що зарплату в економіці потрібно виводити з тіні.

Однак, не менш очевидно й інше: реальне підвищення соціальних стандартів можливе лише в поєднанні з комплексом заходів щодо демонополізації та підйому економіки, а не за рахунок включення друкарського верстата. Рецепти вирішення цих завдань владі відомі, але для неї неприйнятні.

Поняття економіки, яку потрібно піднімати, для Порошенко обмежується «Рошен», «Богданом» і іншими підприємствами, контрольованими їм особисто.

Корупційне право впливу на монополії разом з інструментами його реалізації у вигляді Антимонопольного комітету і національних регуляторів, що дозволяє залізти в кишеню до кожного громадянина і кожного підприємства, передається в нашій країні у спадок від одного владно-олігархічного угруповання до іншого.

Сьогодні, коли влада і олігархія втілилися в одній особі, монополізовано навіть право впливу на монополії.

Картину довершує політика Національного банку, що знаходиться під абсолютним контролем глави держави і стимулюючого не розвиток, а фактичне знищення і розкрадання не тільки банківської системи, а й економіки в цілому.

Звичайно, треба віддати належне, на відміну від Яценюка з його дратівливо-зарозумілою манерою поведінки, тандем Порошенко-Гройсмана, розповідаючи про райдужні перспективи підвищення зарплати і зростання економіки, зовні виглядає набагато переконливіше, але від того ще більш цинічно.

Справа все сильніше пахне бунтом, причин для якого настільки багато, що складно знайти хоч один привід для збереження цієї влади.

Судячи за багатьма ознаками, ідея дострокових виборів, як конституційний шлях вирішення глибокої політичної та соціально-економічної кризи, що охопила країну, в головах у Порошенко, Гройсмана і Яценюка як і раніше не вкладається.

Знову в ходу злегка модифікована ідея авторства Януковича, ось тільки замість Ялинки в комплекті з репресіями влада готує «феєрверк» з репресіями. Настільки ж пожежонебезпечний.